
Указ Президента
України
“Про День соборності
України”
від 21 січня 1999 року
№ 42/99
Ідея
єдності українських земель – соборності України – сягає у глибину віків та бере
свій початок від об’єднання давньоруських земель навколо князівського престолу
в Києві, а її філософське коріння сягає часів Візантії. Протягом віків
практичним втіленням ідеї соборності займались українські гетьмани Богдан
Хмельницький, Іван Мазепа, Петро Дорошенко, Пилип Орлик.
У ХVIIІ - початку ХХ ст., коли українські землі були поділені між сусідніми державами: Польщею, Росією, Румунією, Австро-Угорщиною, ця ідея знайшла своє відображення у працях кращих вітчизняних мислителів, оскільки для боротьби за свої національні інтереси Україні була вкрай важливою територіальна єдність.
У ХVIIІ - початку ХХ ст., коли українські землі були поділені між сусідніми державами: Польщею, Росією, Румунією, Австро-Угорщиною, ця ідея знайшла своє відображення у працях кращих вітчизняних мислителів, оскільки для боротьби за свої національні інтереси Україні була вкрай важливою територіальна єдність.
Соборність
не є явищем лише суто українським. Це загальна, органічна ознака будь-якої
нації, – неодмінна умова її розвитку й процвітання. Вона означає, по-перше,
об’єднання в одне державне ціле всіх земель, які заселяє конкретна нація на
суцільній території. Це – один з найзаповітніших ідеалів багатьох народів
світу. По-друге, соборність не обмежується лише ідеєю збирання етнічних земель
у рамках національної держави, а передбачає також духовну консолідацію всього
населення країни, єдність усіх її громадян, незалежно від їхньої
національності. Нарешті, соборність невіддільна від досягнення реальної
державності, забезпечення справжнього суверенітету і незалежності народу,
побудови процвітаючої демократичної національної держави.
Для
українського народу, віками позбавленого своєї власної державності та
розірваного на частини між сусідніми країнами, дана проблема завжди була
особливо болючою і неймовірно складною. Соборність для України – це єдність
багатоманітності, об’єднання навколо спільного стрижня, яким є українська
державність, українська ідентичність.
В
результаті ухвалення ІІІ Універсалу Української Центральної Ради 7 листопада
1917 року була проголошена Українська Народна Республіка, до складу якої
увійшло 9 українських губерній.
Восени
1918 року після перемоги буржуазно-демократичної революції в Австро-Угорщині,
на уламках монархії утворилися незалежні буржуазні держави: Австрія, Угорщина,
Польща, Чехословаччина, Югославія, а також (як наслідок збройного повстання 1
листопада 1918 року у Львові та інших містах цього краю) Західноукраїнська
Народна Республіка.
Відтоді
між урядами УНР і ЗУНР велися переговори про втілення ідеї соборності. 1 грудня
1918 року у Фастові був підписаний “Передвступний договір” про об’єднання УНР і
ЗУНР, у якому було заявлено про непохитний намір в найкоротший строк створити
єдину державу.
3
січня 1919 року Національна Рада УНР у місті Станіславі (Івано-Франківськ)
схвалила закон про об’єднання Західноукраїнської Народної Республіки з
Наддніпрянською Українською Народною Республікою в Народну Республіку.
Проголошення
злуки було призначено на 12:00 годину 22 січня 1919 року,
тобто першу річницю проголошення четвертого універсалу про повну незалежність
України.
22
січня було проголошено всенародним і державним святом. Київ був прикрашений
національними синьо-жовтими прапорами, гербами. О 9:00 годині ранку в усіх
церквах відправляли богослужіння.
Акт
Злуки був глибоко детермінований історично і спирався на споконвічну мрію
українського народу про незалежну, соборну національну державу. Він став
могутнім виявом волі українців до етнічної й територіальної консолідації,
свідченням їх самоідентифікації, становлення політичної нації. Вперше за 600
років він став реальним кроком до об’єднання українських земель, що вплинув на
подальші національно-політичні процеси в Україні.
Об’єднавча
акція 1919 року залишила глибинний слід в історичній пам’яті українського
народу та сформувала підґрунтя для відродження незалежної соборної
демократичної України, утвердження її національної ідеї.
День
Соборності – це нагадування про те, що сила нашої держави – в єдності
українських земель.
Віримо,
що територіальна цілісність України, скріплена кров’ю мільйонів незламних
борців, навіки залишатиметься непорушною.
Ми
свідомі того, що лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти величної
мети – розбудови економічно й духовно багатої, вільної й демократичної України,
забезпечення добробуту нинішніх і наступних поколінь українців.
Переконані,
що відзначення Дня Соборності, вшанування творців Акту Злуки – це не тільки
суспільна потреба, а й моральний імператив берегти світлу пам’ять незліченних
жертв, протягом віків принесених українським народом на вівтар незалежності,
соборності, державності.
Немає коментарів:
Дописати коментар